Стилі і типи мовлення.

     Стилі і типи мовлення.

Стиль – це сукупність мовних засобів, що використовуються мовцем за певних умов спілкування у тій чи іншій сфері людської діяльності.

·         Офіційно-діловий стиль— функціональний різновид мови, який слугує для

спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Ознаки офіційно-ділового мовного стилю

1. Грунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову. 2. Відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів).

3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Підстилі: Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо. Дипломатичний — використовується в сфері між­державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, за­питів, повідомлень тощо. Адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

·         Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення

результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог. Властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція. Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний поступ, освіта.

Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення. Основні ознаки: ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і довідність викладу, об'єктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація й переконливість тверджень, однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень, докладні висновки. Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і окреслені: значною кількістю наукової термінології, наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок, уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук, залучуванням цитат і посилань на першоджерела і т д. Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними

Підстилі та жанри наукового стилю мовлення

власне науковий. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами(реферат, резюме, ..) та науково-довідковий (довідники,словники). науково-популярний. Характерний використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори), з метою зацікавлення читача. науково-навчальний. Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, послідовність уведенням термінологічної лексики.До основних жанрів наукового стилю належать: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація, тези, підручники, посібники та ін.

·         Епістолярний стиль — функціональний різновид літературної мови, який обслуговує сферу

письмових приватних або приватно-офіційних відносин. Уживаний переважно в листуванні, яке поділяють на «родинно-побутове, інтимно-товариське, приватно-ділове тощо. Призначення епістолярного стилю — обслуговувати спілкування людей у всіх сферах їхнього життя у формі листів. Листування поділяється на два типи: офіційне (службове) та неофіційне (приватне).

Крім листів до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Ознаки стилю: широке використання форм ввічливості, звертань у формі кличного відмінка, наявність початкової, прикінцевої та прощальної фраз, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття; невимушеність у доборі лексичних одиниць.

Основні мовні засоби: адресація, межі мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах;

різнотемна лексика, вільний виклад змісту у приватних листах; емоційно-експресивні засоби,  поєднання компонентів художнього, публіцистичного й розмовного стилів та вироблення індивідуального авторського образу

·         Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким

послуговуються в засобах масової інформації . Основне призначення стилю - обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.

Головні ознаки: популярний, чіткий виклад, орієнтовний на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації, використання суспільно-політичної лексики. Типовими є емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, повтори, фразеологічні одиниці, що зумовлюють емоційний вплив слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний. Реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія, репортаж.

·         Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби

суспільства. Основне призначення стилю - вплив на душевні переживання людини. Головні ознаки конфесійного стилю: вживання слів для найменування Бога та явищ потойбічного світу, стосунків людини до Бога мова багата на епітети, порівняння, метафори, слова з переносним значенням. Для підкреслення урочистості використовуються речення зі зворотним порядком слів, поширені повтори слів.

·         Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.

Основне призначення  - обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив. Головні ознаки: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень. Для розмовно-побутового мовлення характерне порушення літературних норм: уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.

·         Художній стиль - це мова художньої літератури, «особливий спосіб мислення, створення

мовної картини світу». Основне призначення - різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги художніх образів. Головними ознаками стилю є емоційність, образність, експресивність. На лексичному рівні в ньому вживається все словникове багатство української мови: слова з найрізноманітнішим лексичним значенням, різні за походженням. Художньо-літературне мовлення багате на епітети, метафори, порівняння, повтори, перифрази, антитези, гіперболи та інші зображувальні засоби. З певною художньою метою можуть уживатися діалектна та професійна лексика, фразеологізми. Художній стиль послуговується різними типами речень за будовою, метою висловлювання, за відношенням змісту речення до дійсності.

Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.

Типи мовлення

Ро́зповідь — повідомлення про певні події, що відбуваються в часі. Загальна структура розповіді така: початок, розвиток та кінець події. Розповідь має такі різновиди: повідомлення, оповідання, відповідь, найменування, перелік, оголошення. До розповіді ставлять питання що відбувалося?

Опис — розповідь про властивості, ознаки певного предмета або явища. У ньому подається характеристика людини, предмета, явища природи шляхом перелічування їхніх суттєвих ознак. Найголовніше в описі — надати читачу повне, конкретне або цікаве уявлення про головний об'єкт. Описи бувають: пейзажні, портретні, інтер'єру, явищ, предметів, людини. До опису ставлять питання який?

Ро́здум — висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов'язково наявні три частини: теза, докази, висновок. Чисті описи, роздуми, розповіді використовуються рідко. У текстах найчастіше буває таке, що описи входять до змісту розповіді або зв'язані з роздумом, або роздум може доповнювати розповідь. До роздуму ставлять питання чому