Літературна мова. Мовна норма.

Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю (стандартністю), високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів, наддіалектністю, поліфункціональністю.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський - автор перших великих художніх творів українською мовою.

Основоположником сучасної української літературної мови вважають Тараса Шевченка.

Мовна норма. Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм: -орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), -графічні (передавання звуків на письмі), -орфографічні (написання слів), -лексичні (слововживання), -морфологічні (правильне вживання морфем), -синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень),       -стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), -пунктуаційні (вживання розділових знаків). Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю, однак з часом літературні норми можуть змінюватися.