8. Мовленнєвий етикет. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.

  Мовленнєвий етикет. Правила спілкування фахівця при проведенні зустрічей, переговорів, прийомів та по телефону.

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності

Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету в конкретних актах спілкування, вибір мовних засобів вираження. Мовленнєвий етикет - поняття ширше, ніж мовний етикет і має індивідуальний характер. Мовець вибирає із системи словесних формул найбільш потрібну, зважаючи на її цінність

Телефонна розмова

Телефонна ділова розмова забезпечує безперервність у розмові. При веденні розмов по телефону важливо широко використовувати лексичні можливості української літературної мови, насамперед багату синоніміку, з одного боку, й точність її термінології, з другого, а також інтонаційні можливості мовлення. Службова телефонна розмова складається з таких компонентів: момент встановлення зв’язку; викладення справи; заключні слова на знак того, що розмову закінчено.

Для того, щоб бесіда була ефективною, не можна: перебивати співрозмовника; різко прискорювати темп бесіди; негативно оцінювати особистість співрозмовника; підкреслювати відмінність між особою та співрозмовником; зменшувати дистанцію.

ДЕСЯТЬ КРОКІВ, ЩО ДОЗВОЛЯТЬ ПРОВЕСТИ БЕСІДУ УСПІШНО

1.Ретельна підготовка. 2.Пам'ятайте, до чого Ви прагнете. Чітко сформулюйте мету бесіди, виберіть стратегію та тактику проведення бесіди. 3.Намагайтеся створити атмосферу довіри 4.Не підозрюйте співбесідника в ненадійності. 5.З'ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник відповідні повноваження. 6.Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення. 7.Зосереджуйтесь на реальних потребах, а не на амбіціях. 8.Слухайте уважно співбесідника й ставте коректні запитання.

9.Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати. 10.Підсумуйте результати бесіди.

Перемовини - обговорення певного питання з метою з'ясування позицій сторін або підписання угоди.

На результативність перемовин впливає психологічна атмосфера, тому бажано дотримуватися таких правил: 1) не говорити голосно (бо партнер подумає, що ви йому нав'язуєте свою думку) або тихо, швидко  або повільно; 2)серед учасників перемовин знайти «ключову постать», від якої залежатиме розв'язання питання, до думки якої прислухаються; 3)бажано за наявності «гострих кутів» під час обговорення не вживати слова та вирази, що передають твердість вашого підходу, наприклад: безумовно, тільки так, остаточно тощо. їх краще замі­нити на такі: мені здається, я думаю, може, це буде кращий варіант. 

Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання. Структура ділового спілкування.

 Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання. Структура ділового спілкування.

Ділове спілкування визначимо як спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.

Етику ділового спілкування можна визначити як сукупність моральних норм, правил і представлень, регулюючих поведінку і стосунки людей в процесі їх виробничої діяльності

Об’єкт вивчення етики ділового спілкування - ділове спілкування.

 Предмет - його моральний та психологічний аспекти, етичні та психологічні механізми ділового спілкування.

Структура ділового спілкування.

Сторони спілкування:

Комунікативна сторона спілкування - обмін інформацією між індивідами та її уточнення, розвиток.

Інтерактивна - організація взаємодії суб’єктів, які спілкуються, тобто обмін не тільки знаннями, думками, ідеями, а й діями.

Перцептивну - процес взаємного сприймання й пізнання співрозмовників, та установлення на цій основі взаєморозуміння.

Основні закони риторики.

Риторика, або ораторське мистецтво – це наука про способи переконання і ефективні форми впливу на аудиторію з врахуванням її особливостей. Вона виникла в стародавній Греції.

РИТОРИЧНІ ЗАКОНИ

I закон (концептуальний) формує і розвиває в людини уміння всебічно аналізувати предмет дослідження і вибудовувати систему знань про нього (задум і концепцію).

II закон (закон моделювання аудиторії) формує і розвиває в людини уміння вивчати в системі три групи ознак, які позначають „портрет” будь-якої аудиторії: соціально-демографічні,соціально-психологічні,індивідуально-особистісні.

III закон (стратегічний) формує і розвиває в людини уміння розробляти програму діяльності на основі створеної концепції з урахуванням психологічного портрета аудиторії.

IV закон (тактичний) формує і розвиває в людини уміння працювати з фактами та аргументами, а також активізувати мисленнєву діяльність співрозмовників, тобто створити атмосферу інтелектуальної й емоційної співтворчості.

Vзакон (мовленнєвий) формує і розвиває в людини вміння володіти мовленням (одягати свою думку в дієву словесну форму).

VI закон (закон ефективної комунікації) формує і розвиває в людини уміння встановлювати, зберігати й закріплювати контакт з аудиторією як необхідну умову успішної реалізації продукту мисленнєво-мовленнєвої діяльності.

VII закон (системно-аналітичний) формує і розвиває в людини уміння рефлексувати  і оцінювати діяльність інших, тобто визначатися, як допомогти іншому ефективніше здійснювати його діяльність, а також навитися вбирати в себе цінний досвід іншого.

Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

Культура мови. Культура мовлення під час дискусії.

КУЛЬТУРА МОВИ — дотримання усталених мовних норм писемної та літературної мови, а також цілеспрямоване та свідоме використання мовно-виражальних засобів, які залежать від обставин спілкування та його мети Культура мовлення - це система вимог, регламентацій щодо вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній).

Проблема культури мовлення проявляється в таких основних аспектах: нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

Нормативність - це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалогу, тексту тощо. Естетичність мовлення - це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних потенцій мови. Культура мовлення суспільства - це  найяскравіший показник стану його моральності, духовності, культури взагалі Поліфункціональність мовлення - це забезпечення застосування мови в усіх перелічених аспектах, у кожній сфері спілкування.

Головним завдання культури мови є: *виховання навичок літературного спілкування; *пропаганда й засвоєння літературних норм у слововжитку, граматичному оформленні мови; *у вимові та наголошуванні; *неприйняття спотвореної мови, або суржику.

Культура мовлення під час ведення дискусій. Дискусія - це публічний діалог, у процесі якого зіштовхуються різні, протилежні точки зору. Метою дискусії є з'ясування і зіставлення позицій, пошук правильного рішення. Дискусія - один з видів суперечки.

Культура мовлення в першу чергу стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань і т.п., вміння висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двохзначного трактування своїх висловлювань і позицій. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів. Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Не можна у жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони один одного, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

Літературна мова. Мовна норма.

Літературна мова - це унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей: державні та громадські установи, пресу, художню літературу, науку, театр, освіту й побут людей.

Вона характеризується унормованістю, уніфікованістю (стандартністю), високою граматичною організацією, розвиненою системою стилів, наддіалектністю, поліфункціональністю.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах.

Сучасна українська літературна мова сформувалася на основі південно-східного наріччя, ввібравши в себе деякі діалектні риси інших наріч. Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський - автор перших великих художніх творів українською мовою.

Основоположником сучасної української літературної мови вважають Тараса Шевченка.

Мовна норма. Норма літературної мови - це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються у процесі суспільної комунікації.

Розрізняють різні типи норм: -орфоепічні (вимова звуків і звукосполучень), -графічні (передавання звуків на письмі), -орфографічні (написання слів), -лексичні (слововживання), -морфологічні (правильне вживання морфем), -синтаксичні (усталені зразки побудови словосполучень, речень),       -стилістичні (відбір мовних елементів відповідно до умов спілкування), -пунктуаційні (вживання розділових знаків). Норми характеризуються системністю, історичною і соціальною зумовленістю, стабільністю, однак з часом літературні норми можуть змінюватися. 

Стилі і типи мовлення.

     Стилі і типи мовлення.

Стиль – це сукупність мовних засобів, що використовуються мовцем за певних умов спілкування у тій чи іншій сфері людської діяльності.

·         Офіційно-діловий стиль— функціональний різновид мови, який слугує для

спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Ознаки офіційно-ділового мовного стилю

1. Грунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову. 2. Відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів).

3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.

Підстилі: Законодавчий — використовується в законотворчій сфері у вигляді Конституції, законів, указів, статутів, постанов тощо. Дипломатичний — використовується в сфері між­державних офіційно-ділових стосунків у вигляді договорів, конвенцій, протоколів, заяв тощо. Юридичний — використовується в юриспруденції у вигляді актів, позовних заяв, протоколів, постанов, за­питів, повідомлень тощо. Адміністративно-канцелярський — використовуєть­ся в професійно-виробничій сфері, правових взаєминах і діловодстві у вигляді офіційної кореспонденції, дого­ворів, контрактів, заяв, автобіографій, доручень тощо.

·         Науковий стиль мовлення використовується в наукових працях, для викладення

результатів наукової та дослідницької діяльності. Метою наукового стилю є повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. Найпоширеніша форма наукового стилю — монолог. Властивий таким жанрам: монографія, наукова стаття, дисертація, анотація, рецензія, підручник, лекція. Сфера використання наукового стилю — наукова діяльність, науково-технічний поступ, освіта.

Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення. Основні ознаки: ясність і предметність тлумачень, логічна послідовність і довідність викладу, об'єктивний аналіз, точність і лаконічність висловлювань, аргументація й переконливість тверджень, однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень, докладні висновки. Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і окреслені: значною кількістю наукової термінології, наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, мап, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і позначок, уживанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполук, залучуванням цитат і посилань на першоджерела і т д. Вживання частин мови в науковому стилі мовлення є суворо нормативними

Підстилі та жанри наукового стилю мовлення

власне науковий. У межах власне наукового підстилю виділяють науково-інформативний різновид з жанрами(реферат, резюме, ..) та науково-довідковий (довідники,словники). науково-популярний. Характерний використанням елементів художнього та публіцистичного мовлення (епітети, порівняння, метафори), з метою зацікавлення читача. науково-навчальний. Його головною рисою є доступність викладу інформації, спрощеність системи доведень, послідовність уведенням термінологічної лексики.До основних жанрів наукового стилю належать: монографія, стаття, реферат, анотація, дисертація, тези, підручники, посібники та ін.

·         Епістолярний стиль — функціональний різновид літературної мови, який обслуговує сферу

письмових приватних або приватно-офіційних відносин. Уживаний переважно в листуванні, яке поділяють на «родинно-побутове, інтимно-товариське, приватно-ділове тощо. Призначення епістолярного стилю — обслуговувати спілкування людей у всіх сферах їхнього життя у формі листів. Листування поділяється на два типи: офіційне (службове) та неофіційне (приватне).

Крім листів до епістолярного стилю відносять щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі.

Ознаки стилю: широке використання форм ввічливості, звертань у формі кличного відмінка, наявність початкової, прикінцевої та прощальної фраз, стереотипних словесних формул висловлення побажання, вітання, співчуття; невимушеність у доборі лексичних одиниць.

Основні мовні засоби: адресація, межі мовного етикету, стандартність висловів у ділових листах;

різнотемна лексика, вільний виклад змісту у приватних листах; емоційно-експресивні засоби,  поєднання компонентів художнього, публіцистичного й розмовного стилів та вироблення індивідуального авторського образу

·         Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, яким

послуговуються в засобах масової інформації . Основне призначення стилю - обговорення, відстоювання і пропаганда важливих суспільно-політичних ідей, формування відповідної громадської думки, сприяння суспільному розвитку.

Головні ознаки: популярний, чіткий виклад, орієнтовний на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації, використання суспільно-політичної лексики. Типовими є емоційно забарвлені слова, риторичні запитання, повтори, фразеологічні одиниці, що зумовлюють емоційний вплив слова. Тон мовлення пристрасний, оцінний. Реалізується в таких жанрах: виступ, нарис, публіцистична стаття, памфлет, фейлетон, дискусія, репортаж.

·         Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби

суспільства. Основне призначення стилю - вплив на душевні переживання людини. Головні ознаки конфесійного стилю: вживання слів для найменування Бога та явищ потойбічного світу, стосунків людини до Бога мова багата на епітети, порівняння, метафори, слова з переносним значенням. Для підкреслення урочистості використовуються речення зі зворотним порядком слів, поширені повтори слів.

·         Розмовний стиль обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.

Основне призначення  - обмін інформацією, думками, враженнями, прохання чи надання допомоги, виховний вплив. Головні ознаки: широке використання побутової лексики, фразеологізмів, емоційно забарвлених і просторічних слів, звертань, вставних слів і словосполучень, неповних речень. Для розмовно-побутового мовлення характерне порушення літературних норм: уживання русизмів, вульгаризмів, жаргонізмів, неправильна вимова слів.

·         Художній стиль - це мова художньої літератури, «особливий спосіб мислення, створення

мовної картини світу». Основне призначення - різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомоги художніх образів. Головними ознаками стилю є емоційність, образність, експресивність. На лексичному рівні в ньому вживається все словникове багатство української мови: слова з найрізноманітнішим лексичним значенням, різні за походженням. Художньо-літературне мовлення багате на епітети, метафори, порівняння, повтори, перифрази, антитези, гіперболи та інші зображувальні засоби. З певною художньою метою можуть уживатися діалектна та професійна лексика, фразеологізми. Художній стиль послуговується різними типами речень за будовою, метою висловлювання, за відношенням змісту речення до дійсності.

Художній стиль реалізується в таких жанрах: трагедія, комедія, драма, водевіль, роман, повість, оповідання, поема, вірш, байка, епіграма.

Типи мовлення

Ро́зповідь — повідомлення про певні події, що відбуваються в часі. Загальна структура розповіді така: початок, розвиток та кінець події. Розповідь має такі різновиди: повідомлення, оповідання, відповідь, найменування, перелік, оголошення. До розповіді ставлять питання що відбувалося?

Опис — розповідь про властивості, ознаки певного предмета або явища. У ньому подається характеристика людини, предмета, явища природи шляхом перелічування їхніх суттєвих ознак. Найголовніше в описі — надати читачу повне, конкретне або цікаве уявлення про головний об'єкт. Описи бувають: пейзажні, портретні, інтер'єру, явищ, предметів, людини. До опису ставлять питання який?

Ро́здум — висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов'язково наявні три частини: теза, докази, висновок. Чисті описи, роздуми, розповіді використовуються рідко. У текстах найчастіше буває таке, що описи входять до змісту розповіді або зв'язані з роздумом, або роздум може доповнювати розповідь. До роздуму ставлять питання чому

Функції мови.

   Функції мови.

1.Комунікативна (функція спілкування). Мова- засіб спілкування, інформаційний зв'язок у суспільстві.

2.Номінативна (функція називання). Усе пізнане людиною – предмети, явища, процеси, поняття – дістає певну назву і так під цією мовною назвою існує в свідомості мовців. Назва вирізняє предмет із безлічі інших.

3.Мислетворча. Мова – засіб творення думки. Людина мислить у мовних формах. Процесс цей складний: іде від конкретно-чуттєвого рівня до понятійного. Поняття закріплюються в словах. Отже, мислити – це означає оперувати поняттями у мовній формі.

4. Пізнавальна. Людина пізнає навколишній світ не тільки власним досвідом, а й через мову, бо в ній нагромаджено досвід попередніх поколінь, сума знань про світ. 5. 5.Експресивна (виражальна). Мова надає найбільше можливостей розкрити світ емоцій та почуттів людини, вплинути на них силою своїх переконань чи почуттів.

6.Естетична. Милозвучність, гармонія форми і звучання у процесі спілкування стають для мовців джерелом естетичної насолоди, сприяють розвиткові високого естетичного смаку.

7. Культорологічна. Мова є носієм культури народу – мовотворця. Кожна Людина, оволодіваючи рідною мовою, засвоює культуру свого народу.

8. Ідентифікаційна. Мова – засіб ідентифікації мовців, засіб вияву належності їх до однієї спільноти: я такий, як вони, бо маю спільну з ними мову.